Звичайно, за умови, що грошi не зберiгалися в банку або нема проблем iз зняттям їх з депозиту. Проте така вже наша сутнiсть: коли в руки летить синиця, то хочеться журавля, тобто щось бiльше i краще. На жаль, можна залишитися бiля розбитого корита, як та пушкiнська баба iз «Золотої рибки»…
Мрiяти про дешеве житло в Українi аж нiяк не випадає. Воно для «простих смертних» нiколи не було i не буде таким. Особливо якщо спiвставити нашу зарплату i цiну на квартиру. Певно, й 50 лiт не вистачить, аби стягнутися на житло. Якщо допоможуть батьки, поїхати на заробiтки чи докласти якусь дещицю до вартостi старої квартири, тодi полiпшення житлових умов може бути реальним. Звичайно, не в програшi й тi, хто вмiє грошi «тирити». Якими методами й у кого – не важливо. У кожного своя методика. Отож тому, хто збирає копiйку до копiйки, не хочеться бути у програшу, та передбачити усе неможливо.
Останнi аналiтичнi дослiдження показують, що ринок нерухомостi хоч на якусь долю, проте оживає. Правда, це бiльше стосується вторинного житла. Спад продажу квартир почався ще з весни минулого року, проте вiн не був обвальним, а бiльш тенденцiйним. Так, у 2008 роцi в нотарiальних конторах України оформили 303,145 тисячi договорiв купiвлi-продажу квартир i житлових будинкiв. Але це на 66 тисяч (18 вiдсоткiв) менше, нiж 2007 року. Правда, садиб минулого року придбали бiльше, нiж позаминулого. Найбiльше купували житло в Донецькiй, Днiпропетровськiй, Харкiвськiй, Луганськiй областях та у Києвi. Найменше – у Чернiвецькiй, Тернопiльськiй, Закарпатськiй, Iвано-Франкiвськiй областях та у Севастополi. А от восени 2008 року з початком кризи ринок нерухомостi фактично завмер. Не дивно, що з ринку пiшло чимало рiелторських фiрм, деякi почали перепрофiльовуватися або скорочувати персонал.
Порiвняно з 2008 роком, вартiсть житла значно знизилася, але сподiватися, як дехто прогнозує, на те, що цiни впадуть до рiвня 1999 року, певно, не варто. Чому? Насамперед треба врахувати те, що вони стрiмко пiднялися вверх у 2004 роцi, коли на український ринок прийшли iноземнi банки та розпочали довгострокове iпотечне кредитування. Iншi надавали позики нашим вiтчизняним банкам, якi теж не вiдставали у кредитуваннi. Саме тодi почався спекулятивний рiст вартостi нерухомостi та землi. До 2004 року, як правило, українцi купували житло за власнi кошти. Найчастiше – нашi «європейсько-московськi» заробiтчани й пiдприємцi. Чимало сподiвань було й на те, що банки цього року викинуть на ринок заставнi квартири. Але такого буму не вiдбулося. По-перше, банки зрозумiли, що вартiсть квартири при неплатоспроможнiй ситуацiї далека вiд виданого кредиту. А вiднедавна нашi законодавцi ще й заборонили банкам забирати заставне майно, у якому проживають громадяни. Тому дешевшати до безкiнечностi житло не може. Тим паче, що бажаючих придбати квартиру надто багато, а будувати такими темпами, як ранiше, почнуть не скоро (це вже окрема тема). Фактично проектування зараз завмерло. Банкiвськi кредити поклали на лопатки i громадян, i бiзнес, i виробництво. Враховуючи думки рiелторiв та будiвельникiв, можна зробити для себе висновок: пiдбирати житло уже чи ще почекати?
Вадим ВИНОГРАДОВ, рiелтор ТзОВ «Мiсто Iнвест Консалтинг», член Спiлки фахiвцiв з нерухомого майна України:
– Ринок нерухомостi, порiвняно з минулим роком, впав. Якщо торiк в мiсяць продавали п’ять квартир, то зараз добре збути хоч одну-двi. Цiни на житло теж, звичайно, зменшилися: у гривневому еквiвалентi на 25-30 вiдсоткiв, в доларовому – на 50. Квадратний метр вторинного житла коштує вiд 4500 до 5000 тисяч гривень, залежно вiд стану квартири, її мiсцезнаходження. Якщо говорити про новобудови, то купують помешкання лише у зданих будинках. Але зараз бiльшим попитом користується вторинне житло з ремонтом. Як правило, покупцi – це тi, хто мав заощадження, збираючи грошi на первиннi внески, хто працює за кордоном або забрав грошi з депозиту. Стали популярнiшими обмiни: є випадки, коли тi, хто брав кредит на велику квартиру, зараз хочуть обмiняти на малу, аби таким чином позбутися кредитних проблем i мати хоч якесь житло. Хоч незначною мiрою, проте за рахунок вищеназваних факторiв ринок нерухомостi починає оживати.
Руслан ВАЙМАН, голова правлiння ЗАТ «Луцький Домобудiвний Комбiнат», заслужений будiвельник України:
– Найперше хочу сказати, що купувати житло треба у системних будiвельних органiзацiй, якi вже вiдомi на цьому ринку. I воно має бути уже здане або з високою готовнiстю до здачi (не менше 72 вiдсоткiв). Бажано перевiрити усю необхiдну iнформацiю в мiсцевiй радi, як кажуть, перестрахуватися. Всiм вiдомо, що найкраще купувати нерухомiсть тодi, коли цей ринок на спадi. Зрештою життєвий досвiд об’єктивно довiв, що все-таки нерухомiсть – найвигiднiший спосiб вкладення своїх коштiв, бо нехай через рiк або два, та вона все-таки почне дорожчати. Зрозумiло, що не з такою космiчною швидкiстю, як це було.
Зараз покупець може прийти в системну будiвельну органiзацiю i торгуватися. Бiльше того, аби не мати справи з кредитами, може запропонувати 2/3 вiд вартостi, решту просити у розстрочку. У жодному разi не раджу йти у банки i влазити у боргову яму. Банки зараз усiх нас «кинули» й показали, що дбають лише про свої прибутки. Аби не переплачувати, треба оминати будь-яких посередникiв. Ще радив би звертати увагу на енергозбереження, тобто утеплення стiн, на вiкна й дверi, щоб економити потiм на платi за тепло (воно теж не буде дешевшати). Думаю, що зараз найкращий момент для купiвлi житла i надiйного вкладення своїх заощаджень.
Автор : Ольга ЖАРЧИНСЬКА
379
